Посмішка

Ти наче ювелірна річ,
Ти - лялька с сотнею облич,
Кожна досконалої краси.
Твоя спина завжди пряма,
І ти - довершеність сама,
Справжня жінка на усі часи.
Але душа твоя – тонкий кришталь,
І на своє ім’я 
Ти одягла маску ти одягла.

Сяй! На ці камери.
Знай! Це закони гри.
Посмішка твоя засліпить
Репортерів світу і телеекран.
Сяй! Наче самоцвіт.
Сяй! І підкориш світ.
Станеш зіркою звичайно,
І тобі до ніг цілий світ впаде.

Гастролі, публіка, фурор,
Лункий готельний коридор.
Від утоми тіло аж гуде,
А завтра знову наче в бій.
І хто повірить у твій біль?
І немає спокою ніде.

Погляньте яка вона мила,
І як посміхається!
Вона народжена бути зіркою!
Зіркою!
Але душа твоя – тонкий кришталь…