Vorony

Щоденно ворони летять, 
Щоденно ворони кричать: 
«Там спалили, 
Там убили, 
Там піймали, 
Там забрали, 
Посадили, 
Осліпили 
І згноїли... 

Що ж ви дивитеся? — Плачте». 
— Чорні ворони,— не крячте... 
Ми оглухли,— ми глухі... 
«Як же стали ви такі?» 

Нас дурманом обпоїли, 
В наші вуха цвяхи вбили, 
Наші голови скрутили 
І такими жить пустили... 
День ми днюєм, ніч ночуєм, 
Все ми бачим, а не чуєм.

Якщо вільні,— нащо військо? 
«Що в кишені?» «Як назвисько?» 
А не вільні,— чом до січі 
Нас давно ніхто не кличе? 

І ніяк ми не згадаєм, 
Що зробилось з нашим краєм, 
І не знаєш,— божевільні,— 
Чи в неволі ми, чи вільні... 

Нагло ворони знялися, 
Буйним сміхом залилися:
«Ви хіба вільні? Ви хіба вільні? 
Божевільні, божевільні...»